5 корисних мобільних додатків

pexels-photo-843266.jpeg

Якщо ви використовуєте свій телефон виключно для сидіння в соцмережах, можете його викинути. Однаково користі немає ніякої.

Якщо ви хоча б частково належите до таких людей, ось шість програм для ваших телефонів, які реально спрощують життя (цей пост не є рекламою. Це лише мої  особисті враження):

  1. Якщо ви хочете читати безкоштовні книжки на своєму телефоні, і при цьому не скачувати їх з підозрілих сайтів, можете скористатись додатком Librolife. У безкоштовній версії програми на вас чекають тисячі книг у категоріях “Класичний детектив”, “Класика ХІХ ст”, “Самвидав”, “Радянська класика” (хоча я бачила книги інших категорій, за які теж не потрібно платити). Трапляються книги українською, хоча в налаштуваннях мови є лише німецька, французька, англійська та російська. Читати можна без підключення до інтернету.
  2. Лайфхакер – журнал на будь-які теми у вашому телефоні. Тут є поради на будь-які теми. Хочете схуднути? Не знаєте, як зекономити? Втомлюєтесь на роботі? Шукаєте рецепт фруктового пирога? Організовуєте  подорож або вечірку? Вам допоможе Лайхакер. Це не підозрілий сайт в інтернеті, де пишуть все підряд. Це популярне онлайн-видання, яке читають мільйони людей.
  3. Lumosity – програма, якою користуються 85 млн людей для тренування пам’яті, уваги, критичного мислення, швидкості реакції тощо. Це, здавалося б, просто ігри, але дуже корисні для розуму. Додаток рекомендується багатьма впливовими виданнями, у його розробці брали участь найкращі вчені-нейробіологи з усього світу. Можна також подивитися статистику – що у вас натреновано найкраще, що потрібно розвивати.
  4. Якщо ви любите музику – вас зацікавить Shazam. Це не просто програма для прослуховування хітів. Якщо ви чуєте пісню, але не знаєте назви, запускайте Shazam. За декілька секунд на екрані з’явиться назва і виконавець. Можете переглянути текст пісні і знаходити нову музику в улюблених жанрах. Додатком користуються більше 100 млн людей щомісяця. Серед них є також і співаки, а музику, яку вони оприділили за допомогою Shazam може переглянути будь-хто.
  5. Ще одна програма для любителів книжок – Goodreads – допомагає відмічати прочитані книги, додавати видання у список to-read, ставити мету у кількості прочитаних за рік книжок, шукати книги улюблених авторів і ще багато-багато всього. Є також і сайт. Детальніше про плюси та мінуси програми тут.

Цей пост не є рекламою. Це лише особисті враження автора.

А які мобільні додатки могли б порекомендувати ви?

Advertisements

Найгарніші бібліотеки світу

На жаль, в Україні бібліотека – невелика кімната, кілька десятків книжок, найновіша книга – та, яка видана не пізніше 50-тих років минулого століття і декілька працівниць, які мало розбираються в літературі. Ну це ж зовсім не мотивує читати!

А є в світі такі бібліотеки, в яких буде приємно читати навіть про ядерну фізику китайською мовою. Вони або милі і вінтажні, з напівтемрявою і дерев’яними меблями, або навпаки, неймовірно сучасні. Останні наче кажуть: “Прокиньтесь, люди. Книга – це не пережиток минулого. Читати треба також тут і зараз. Тож відкладіть свої телефони і читайте.”

Ось одні із найпрекрасніших бібліотек світу:

Дублін, Ірландія 36780800_1494969760658274_3446565312051281920_n

Бібліотека в аббатстві Адмонт, Австрія

dde83ee564d90daaea20f117a88aec14

Штутгарт, Німеччина

ac0b4a187de46ed96bb2035cd63fa4a4

Тяньшин, Китай

7def5b019934b190f358c93853b7bd0d

Прага, Чехія

4d40fdbc722bdf91b4b2d0254495d207

Амстердам, Нідерланди

308318c44e14724d008cf31aa4691fb5

Бібліотека парламенту, Канада

0e58f0e413eab2733257fe92d3916214

Флоренція, Італія

0435402a6e7926a56404e82edc9427fc

 

“Де Esc з моїх халеп?” Тетяна Стрижевська

…я дійшла висновку, що любов із першого погляду – вигадки письменників, достоту як ельфи, гобліни та космічні кораблі, здатні за хвилину доставити тебе до квазара PKS 200-300. До того ж з’ясувалося, що з мосту на мотузці стрибати можна тільки по черзі! Ніяких “удвох” і ніяких “тримаючись за ручки”. Убили дощенту весь смак цим правилом безпеки. Тож мені й перехотілося. І стрибати у страховці з мосту, і кохання шукати.

39801026 Ось така була анотація до книжки про Сніжану-Сніжку, синьоволосу дівчину, що над усе не хоче здаватися манірною принцесою, найбільша мрія якої – вийти заміж. Сніжка краще розбирається в комп’ютерах, ніж в одязі, а ще над усе боїться плавання на уроках фізкультури, бо має довжелезне волосся і думає, що коли хтось про нього дізнається, точно казатиме, що вона – Рапунцель із казки.

Сніжка ненавидить стереотипи і постійно з ними змагається. Не носить шкільної форми, попри постійні зауваження. Хоче займатися програмуванням попри зневажливе ставлення в Україні до жінок-програмістів.

 

Сніжка – отже, біленька й пухнаста? Закохана в зиму? Природжена сноубордистка й лижниця? А дзуськи!

На зиму в мене алергія. Наковтаюся холодного повітря – і в горлі відразу орудують кактуси, і неабиякі крихітки, а величезні опунції з товстезними голками. Доводиться по самісінькі вуха замотуватись у хомут. До сноубордної дошки не підійду, навіть коли б пообіцяли подарувати суперпотужний комп з двома відеокартами. Хіба до ігор буде, коли обидві руки в гіпсі?

Автор показує нам, що люди не завжди є такими, якими ми їх вважаємо. Найкраща подруга Танька може виявитися зрадницею, а Юлька-Коза, яку ти ненавидиш з першого класу – справжньою подругою і навіть любов на ім’я Тихон може виявитися бідою.

Книга написана від імені самої Сніжки, але хоч авторка і не одного віку з героїнею, цього не відчувається. Знаєте, буває іноді відчуття, що герой всім каже, що він молодий або навіть неповнолітній, а говорить і веде себе, ніби прожив не менше, ніж півстоліття. Так от, тут такого немає. За це автору респект і п’ять балів з п’яти.

“Подорож на Пуп Землі” Макс Кідрук

Судячи за анотацією, це мала бути просто смішна розповідь про подорож двох друзів – українця Макса і чехо-шведа Яна. Проте не все так просто. Насправді книга виявилася набагато глибшою,більш філософською, але не нудною. Були і смішні моменти, і захоплюючі.

33814312

Коротко про сюжет. Макс (ну, тобто, автор) і Ян мають спільну мрію – побачити зорі над островом Пасхи. І от вони вирушають у подорож – Перу, Чилі і сам острів. Чого тільки вони там не бачили: і українця в Перу, і таємничі лінії Наски, і Мачу Пікчу, і озеро Тітікака. Макс навіть спробував вкрасти череп древнього воїна, але цей древній воїн помстився йому і врешті-решт отримав голову назад.

Чому “Пуп Землі”? Одна із назв острова Пасхи – Рапа Нуї, або пуп землі.

З деяких абзаців “Подорожі” можна скласти ще одну книгу, тільки нон-фікшн. Але ці всі абзаци дуже правильно розміщені і цікаво написані, а тому й не набридають. Ви, наприклад, знали, що на самому острові немає прісної води, а набирають її із джерел, які протікають… глибоко під морською водою?

І статуї (моаї). Деякі з них важать 30-40 тонн і заввишки – мінімум 5 м. Як древні рапануйці, без металевих знарядь, могли створити ЦЕ? І навіщо? Адже проблем у них і так вистачало: їжі на острові небагато.

Деякі моаї не завершені. В ідеалі, кожен з них мав стояти на платормі з “короною” на голові. Але багато з них без корон, не на платформах. Виглядає, ніби з острова вмить зникли всі, хто знав щось про моаї, а залишились тільки ті, хто був непричетний до будівництва і навіть не бачив його.

Але це не єдиний секрет острова. Ще є писемність ронго-ронго, досі не розгадана. Колись на острові жили два племені: довговухі (вищий клас) і коротковухі (нищий клас). Довговухі (вони видувжували вуха, вставляючи туди великі кільця) знали ронго-ронго. Але вони всі загинули під час однієї вельми неприємної історичної події. Одного разу до острова Пасхи приплив перуанський корабель. Довірливим рапануйцям запропонували блискучі тканини, посуд в обмін на декілька закарлючок на папері. Ці закарлючки – це підпис, а папір – контракт. Рапануйці мали їхати в Перу і працювати на плантаціях, збираючи там гуано – вид мінеральних добрив, тобто лайно перуанських пташечок.

Справедливість було відновлено – рапануйців відвезли назад. Разом з віспою, від якої вимерла половина острова. Та й не всі змогли повернутися – частина загинула на плинтаціях від важкої роботи. Так на острові не залишилось жодного довговухого, жодного, хто знає ронго-ронго.

До прочитання цієї книжки я навіть і не думала про острів Пасхи. Ну острів, ну статуї, то й що? Але Кідрук пробудив бажання не лише поїхати туди і подивитись на все це, а, може, навіть і спробувати розгадати таємниці  моаї, а також таємничої писемності ронго-ронго.

Що я говорила про філософський сенс книги? Зараз побачите. Колись на острові були родючі землі, ліси, тут гніздилися птахи. А для перенесення моаї використовували дерева. Багато дерев. І вирубали всі ліси. Тоді почалась ерозія грунтів, посадити щось було неможливо. Птахи перестали гніздитися на острові. Човнів, щоб ловити рибу, не було, бо не було дерев. І рапануйці стали канібалами. Родючий, лісистий острів перетворився на пустелю. Якщо люди не змінять свою поведінку, такою буде вся планета.

Впевнено ставлю 5\5. Автор заслужив!

 

“Зелені мартенси” Йоанна Ягелло

Спершу я не хотіла купувати цю книжку. Але одного разу я зайшла в магазин, щоб “просто подивитися”. В кишені було 67 грн. І коли я побачила, що “Зелені мартенси” коштують рівно 67 грн, вирішила, що це знак і треба брати.

877987382_w0_h0_zeleni_martensi_zd

І я не пожаліла! Книжка стала гідним доповненням до моєї домашньої бібліотеки. Але про все по порядку.

Сюжет. В книзі є три сюжетні лінії. Перша розповідає про Отилію-Опту, дівчину, якій не надто пощастило в житті, але вона завжди зберігає оптимізм і віру в краще. Навіть попри смерть мами і нескінченних татових подружок. Друга лінія – це Фелікс. Фелікс доволі рано стикається зі справді дорослими проблемами: батько покинув родину, мати поїхала на заробітки в іншу країну, а дивиться за ним і сестрою Вікою бабуся, яка потрапляє в лікарню. Ну який тут може бути оптимізм? А третя  лінія – це Віка, сестра Фелікса. Вона тільки нещодавно наблизилася до небезпечного підліткового віку. Має псевдоподруг-“Орлиць”, як вони себе називають, і мріє про нормальну родину.

За те, що розповідь ведеться від імені кожного з цих героїв, а не від третьої особи, автору – респект. Це допомагає краще зрозуміти проблеми, думки і світогляд героя.

Це книга про сім’ю і про школу, про любов і про дружбу, про бідних і про “крутих”, а також про те, що які б не були у вас проблеми, завжди є щось позитивне.

За 5-бальною шкалою сміливо ставимо 5. Браво, авторко!

 

“Фанатка” Ренбоу Ровелл

Ренбоу Ровелл написала книгу про фанатку, і тепер фанати цієї книги пишуть, що вони фанати книги про фанатку. Весело))

Давненько я її шукала, і знайшла там, де геть не очікувала. У бібліотеці. Зараз жителі Києва і Львова скажуть, що ж тут незвичайного – знайшла книжку у бібліотеці. Звичайно, у вас великі і гарні бібліотеки. Але для Луцька це справді чудо, принаймні, для усіх тих бібліотек, де я була. По-перше, книг мало. Особливо сучасних. По-друге, знайти потрібне видання неможливо. Вони лежать на підлозі, на висоті 3 метрів, а є такі, що стоять на стелажах, але щоб глянути назву, потрібно перевертати всі інші книги. Але зараз у бібліотеці (імені Олени Пчілки), не знаю, наскільки це довго, почали потроху приводити в порядок старі книжки, а нові – завозити.

Але я відволіклась. Розповім про книгу.

Rejnbou_Rauell__Fanatka

18-річні сестри-близнючки  Кет і Рен поступили в коледж. Рен аж надто радісно перейшла в доросле життя: вечірки, алкоголь стали мало не метою її життя. А Кет навпаки, не могла вилізти з дитинства. Вона – фанатка серії книг про чарівника Саймона Сноу, пише про нього нескінченні фанфіки. І дуже навіть круті фанфіки! Її читають тисячі людей, лайки і коментарі так і сиплються на неї. Але попри славу, її життя неідеальне.

По-перше, їхній тато, який сам виховував доньок, часто потрапляє в лікарню. У нього проблеми з психікою.

По-друге, їхня мама, яка кинула сім’ю, коли дівчатам було вісім, а зараз хоче знову спілкуватися з ними.

По-третє, Кет погано адаптовується в нових колективах. Перші кілька місяців вона боялась запитати в когось, де їдальня, і харчувалася зерновими батончиками.

Ну і по-четверте, Рен. Швидко знайшовши нових друзів, вона віддаляється від Кет. Вони майже не спілкуються.

Це книга про батьків і дітей. Про дружбу. Про кохання. І про сестринську любов.

За п’ятибальною системою сміливо ставлю 5. Люблю янг-едалт, а це – одна з найкращих книг жанру.

Goodreads. Плюси і мінуси

Як це не дивно, ще є багато таких книголюбів, який не знають про існування  goodreads.com. Як правило, знають ті, хто читає блоги про книжки або сам  його веде. Я зареєстрована вже протягом двох з половиною років і враження маю неоднозначні.

goodreads-1511531089262.jpg

Які є плюси:

  • це сайт, на якому кожен може відслідковувати  прочитані книги, їхню кількість. Можна додати книги у вішліст (тільки не зловживайте, бо в мене, наприклад, вішліст більший, ніж список прочитаного)
  • в кожного користувача є так звані полиці книг. Три обов’язкові (читаю, хочу почитати або прочитав) і необов’язкові, які можна створювати самому. Наприклад: худліт, нон-фікшн, дитяча література і т.д. Є полиця книг, які вам належать.
  • тут можна почитати відгуки інши користувачів на книгу або створити свій.
  • якщо не знаєш, що такого почитати, пошукай за жанрами або авторами. Або навіть за персонажами
  • існує гудрідс блог, де розміщені статті про книжки, рейтинги і цікава статистика
  • можна створювати або входити до створених груп користувачів, які обговорюють книги, діляться ідеями про те, що почитати
  • ті, хто любить читати багато, можуть почати книжковий челлендж, встановивши кількість книг на рік, яку мають прочитати
  • щороку проводяться конкурси на книгу року у 20 номінаціях. Приймають участь в конкурсі книги, написані в рік проведення конкурсу
  • деякі книги можна безкоштовно прослухати в аудіо-форматі, або замовити на онлайн-сервісах
  • є рейтинг  авторів за кількістю прочитаних вами книг
  • якщо автор зареєстрований на сайті, він може додавати пости, пов’язані з його книгами або творчістю загалом. До речі, біографії авторів тут теж є
  • користувачі можуть створювати вікторини на теми різних книг
  • можна зберігати собі цитати, які вам сподобалися
  • якщо ви додасте користувача в список друзів, ви будете бачити всі прочитані ним книги, або книги, які він хоче почитати і т.д.

Які є мінуси:

  • інтерфейс сайту доступний англійською, іспаньською, французькою, німецькою та італійською. Але ні української, ні російської мов тут немає. Хто не любить вчити мови, той тут не розбереться. От якби україномовних користувачів побільшало,  може
  • сайт, меню та список функцій сайту незручний, доводиться переривати весь сайт, щоб знайти певну сторінку. Наприклад, я хочу знайти книжку в певному жанрі. В рядок пошуку вводити жанр не можна. Ну добре. Тоді потрібно знайти в головному меню надпис Browse. Тоді ви побачите кілька найпопулярніши жанрів. Але не всі. Тоді ми ми дивимось All genres. Нас відправляють на сторінку з рекомендованими книгами в певних жанрах. Але й тут не всі жанри. І тільки тоді, там,  десь збоку, з’являються слова “More genres” маленькими літерами. От після цього ми й потрапляємо в повний список жанрів, де ми знаходимо потрібний і шукаємо книги в цьому жанрі
  • іноді сайт глючить і показує, що я читаю книгу, яку вже давно завершила. в списку моїх книг вона записана як прочитана, але на головній сторінці вона стоїть під написом currently reading
  • додають нові книги тут не адміни, а користувачі. Можливо, це плюс, бо так все набагато швидше, але іноді це лише заважає. Наприклад, я прочитала “Робінзон Крузо” українською. Якщо книги немає, я її додаю. Назву пишу ураїнською, бо не знаю мови оригіналу. А тепер якийсь австралієць прочитає “Робінзона”, захоче додати в список прочитаного. Напише в рядок пошуку назву англійською мовою. Але ж я додала книгу з українською назвою!  І цей австралієць не зможе знайти “Робінзона”. Додасть його з англійською назвою.  А це ж та сама книга, просто інше видання. Так з’явиться півсотні “Робінзонів”. І це приведе до величезних незручностей в додаванні книги на полицю.

Ну, як бачите, мінусів менше, але про кожен з них я писала багато, бо іноді вони справді дратують. Хоча я вже й звикла за стільки часу. Якщо оцінювати за            10-бальною шкалою, ставлю 9 балів. Навіть 9,5.

Кому цікаво, мій профіль на гудрідс.

А ви користуєтесь цим або подібними сайтами? Які ваші враження?

Електронна книжка vs паперова

Книголюби, цей пост для вас)))

Останнім часом багато хто переходить на електронні книги. Я все ще люблю паперові, але стараюсь іноді читати з екранів. Звісно, запах книжки чудовий і все таке, але паперові книги мають безліч вад. Які саме, і чи правильним був мій вибір – розглянемо в цьому пості.

pexels-photo-954198.jpeg

 

Паперова книга

+ цей прекрасний запах…

+ дотик до сторінки…

+ це чудова річ для тих, хто любить фотографувати і викладати в інтернеті розкладки речей, в тому числі книг

– багато книг носити за собою водночас доволі важко

– і скільки дерев іде на книги…

-і грошей…

– рвуться, псуються, позичаються знайомими і не повертаються…

pexels-photo-12627.jpeg

Електронна книга

+ компактність

+ економія (варстість електронної книги окупається)

+екологічність

+завжди можна продати (паперові книги теж, але електронні дорожчі)

+їх точно ніхто не буде “позичати”

-якщо зіпсується\поламається, скотчем не заклеїш, треба йти до майстра

– деякі книги не можна скачати через проблеми з авторським правом

-немає запаху

-не так приємно торкатись, як до паперу

Ну, не знаю як ви, а я до однозначного висновку не дійшла. Власне електронної книги у мене немає, читаю з ноутбука або з телефона. Але й паперові книги купую, все-таки не можу від них відмовитися.

А що вам більше подобається? Електронні книги чи звичайні? А може ви, як і я, мічитеся з вибором?

Чекаю відповідей 😉

Канцелярія. Огляд та вішлісти

Знаєте, в кожного є такі речі, які він купує в першу чергу. Не такі, як їжа чи одяг, а щось, пов’язане з хоббі, характером і т.д. Наприклад, в мене це книги і канцелярія.  Про книги вже писала і писатиму ще, а от про канцелярію якось і не згадувала.

По-перше, я дуже люблю вибирати різні зошити, блокноти, ручки, олівці та інше. Звичка ще зі шкільних часів. По-друге, мені якось аж на душі тепліше стає, коли воно все таке гарненьке, миленьке, кольоровеньке. Гарною ручкою якось легше пишеться, а в скетчбуці з гарною обкладинкою просто не може не бути гарних малюнків. Мотивація!

Багато хто каже: “Навіщо зайві гроші витрачати? Купила б найдешевше і раділа б собі тихенько”. Але ні, не можу.

Ну як я могла б собі дозволити позбутись оцих милих блокнотів?

IMG_7856

…або цього органайзеру для ручок?

IMG_7854

А це відро мало бути квітковим горщиком, але воно з дірками, і тепер тут олівці і фломастери. А, до речі, малювати я теж люблю.

А ці кольорові стікери я використовую як закладки в книгах або іноді в блокнотах.

IMG_7858

А це стікери для нагадувань.

IMG_7855 (1)

IMG_7853

І декоративні скотчі для планера:

IMG_7860

Коли набридають стікери, я беру паперові закладки. Іноді роблю своїми руками, іноді беру етикетку\квиток у кіно\рекламний флаєр і все – готово!

IMG_7859

Одразу вибачаюсь за якість фоток. Фотографувала з телефону, тож що маємо, те маємо.

Із канцелярських “мрій” є хіба що маленький календарик. Звичайно, на наступний рік. Хочу собі такий маленький настільний календарик із красивими картинками\цитатками, щоб надихало до творчості.

А ви таке любите?

“Лара Крофт. Розкрадачка гробниць”

Я ж обіцяла, що буду про і про фільми писати! Ну ось, пишу.

Бачила в кінотеарті “Лару”. Кіно дуже сподобалось, але про все по порядку.

Коротко про сюжет. Лара Крофт –  донька багатія, який зник безвісти. Вона живе бідно,  бо спадок отримає лише тоді, коли визнає батька померлим. Сім років його немає.

Аж ось, одного дня вона отримує відео батька з підказкою про те, де шукати його. Але той попросив її знищите все, пов’язане з таємничим проектом “Хіміко”. Лара вирішила знайти батька, а тоді знищити дані. Якби ж вона знала, які наслідки це матиме…

Попри цю необачність, вона таки крута.

maxresdefault (1)

Знаю, є ще якісь попередні частини, але з іншою актрисою в головній ролі. Я їх не дивилась, можливо, це зіпсувало б мені враження про цей фільм. А може й ні. Але, мабуть, тепер я їх подивлюся. Дуже вже цікаво стало.

За п’ятибальною шкалою сміливо ставлю 5 балів. Були і смішні моменти, і страшні, і хвилюючі, і такі, що від подиву рот відкриваєш і не можеш закрити. Щодо незвичайного, то у страшних моментах не було привидів, речей, які падають самі по собі і т.д. Все можна було пояснити логічно. Можливо, це звучить нудно, але мені сподобалось.

А ви дивилися? Поділитесь враженнями?